Взаєморозуміння  між  батьками  й  дітьми 

       Життя – відкрита  книга  із  безліччю  запитань.  Це  ми  починаємо  розуміти,  коли  стаємо  батьками,  або  коли  працюємо  з  дітьми.

      Ми  щодня  крокуємо  поруч  однією  стежиною  з  дітьми.  І  хоч  ми  йдемо  разом,  проте  не  завжди  розуміємо  один  одного.  Чому  ж  ми  не  завжди  можемо  достукатись  до  серця  дитини?  Чому  дитина  не  розуміє,  чого  ми  від  неї  хочемо?      З  чого  ми  починаємо  своє  спілкування  з  дітьми?  З  напучувань,  запитань,  повчань.  А  чи  не  краще було  б  почати  з  лагідної  посмішки,  доброго  слова,  доброго  дотику.  Адже  правду  кажуть  «Доброта – це  єдиний  одяг,  який  ніколи  не  старіє».

     Як  розмовляти з  дітьми,  щоб  стати  їхніми  порадниками,  батьками  й  товаришами  одночасно?  Діти  народжуються,  не  вибираючи  батьків,  але  за  Законами  Божими  вони  мають  приходити  в  цей  світ  від  любові.

      Чому  ж  виникають  непорозуміння  між  найріднішими,  найближчими  людьми  на  землі:  мамою,  батьком,  сином,  дочкою,  дідусем?

       Із  чим  це  пов’язане?  Чи  можна  досягти  успіху  в  навчанні,  у  коханні,  у  роботі,  не  розуміючи  найближчих,  найрідніших  людей?  Мабуть,  ні.  Сім’я,  діти,  робота. Все  це  починається  з  любові,  з  розуміння  людей,  із  розуміння  самого  себе. Життя,  як  бумеранг:  усе,  що  посилаєш, - повертається  назад  до  тебе.  І  перш  ніж  зробити  якийсь  крок  у  житті,  зупинися  й  добре  подумай,  чи  правильно  ти  робиш,  озирнися  на  людей,  які  поряд.  Минуле,  на  жаль,  поверненню  не  підлягає,  воно  належить  до  історії  життя.  У  Біблії  написано,  що  за  все  доведеться  заплатити.  І  за  нерозуміння  і  сварки  також.

     

        Як  досягти  розуміння  у  спілкуванні?

1 Нехай  ваші  питання  будуть  прозорі.

2 Будьте  конкретні.

3 Уникайте  повторень.

4 Позбудьтеся  частих  нагадувань.

5 Уникайте  торгу і сварок.

       Одна  з  причин,  що  спонукає  батьків  поступитися  перед  проханням  дітей,  полягає  в  тому,  що  вони  втомлюються  заперечувати  дітям.

        Не  говоріть  заплутано,  коли  звертаєтесь  з  проханням  до  дитини,  нехай  ваші  висловлювання  будуть  прозорі.  Наприклад  що  означають  такі  прохання:  «Не  їж  так  багато», «Не  бігай  дуже  швидко»? Що  таке  «так  багато»  або  «дуже  швидко»?  

Це  відносні  вислови.  Уявлення  вашої  дитини  відрізняються  від  ваших  уявлень.  Поясніть  дитині,  що  конкретно  означають  ваші  прохання.      

    Висловлюючи  прохання,  формулюйте  його  чітко  і  просто. У  своїх  зауваженнях  використовуйте  конкретну  мову.  Наприклад «Прийди  додому  вчасно» замініть виразом «Вечеря  буде  о 18 годині.  Прийди  до 18.00., щоб  мені допомогти».             

         Не  повторюйте  сказаного.  Якщо  ви  відчуваєте  потребу  повторювати  свої  слова,  то,  мабуть,  вважаєте,  що  вас  не  слухають.  Дитині  це  неприємно.  Якщо  сказане  один  раз  пролетіло  мимо  вух,  чому  ви  вважаєте,  що  це  спрацює  вдруге?

         Приверніть  увагу  своєї  дитини,  прийшовши  туди,  де  вона  перебуває,  не  говоріть  із  кімнати  в  кімнату, звертайтеся  лагідно,  доброзичливо,  ясно.  Тоді  дитина  вас  обов’язково почує.

        Позбудьтеся  поганої  звички – нагадування .  Нагадування  відбирає  енергію,  і  чим  старші  ваші  діти,  тим  більше  воно  нас  дратуватиме.  Наприклад,  коли  дочка  чи  син  забувають  узяти  сніданок,  книжки,  ключі  і  ми  поспішаємо  на  допомогу,  о  це ще  більше  спонукає  нас  нагадувати  їм  наступного  разу.  Ми  заохочуємо  їх  бути  забудькуватими.

         Обов’язково   дотримуйтесь  слова.   Наприклад,  ви  попросили  вимкнути  телевізор  і  почули  у  відповідь  «Зараз»  або  «Через  дві  хвилини».  Ці  відповіді  насправді  означають  протилежне.  Після  нагадування  ви  отримуєте  переважно  таку саму  відповідь.

         Так  не  має  бути.  Багато  дітей  і  підлітків  привчені  реагувати  на  перше  прохання.  Їхні  батьки,  висловлювали  прохання  чітко  і  стисло,  просили  дітей  повторити  сказане.                                                                                                                                              

           Не  наводьте  багато  причин.  При  проханні  виконати  роботу  або  забороні  чогось досить  назвати  причину  цьому  лише  один  раз.  Відповідати  на  запитання  «Чому?»,  яке  ставлять  наші  діти,  не  обов’язково,  якщо  ви  дали  пояснення  один  раз.  Діти  використовують  ці  запитання  як  тактику  зволікання  і  вияв  непокори.

         Як  уникати  сварок  і  торгу?  У  Святому  Письмі  написано  «Усяка  досада,  гнів  і   крик  мусять  бути  викорінені. То  честь  для  чоловіка – сварки  уникати».

        Деякі  діти  постійно  намагаються   торгуватися  з  батьками.  Якщо  дитина  наполягає,  благає,  скиглить,  а  ви  починаєте  вагатися,  робите  поступки,  дитина  засвоює  цей  урок.  Дочка  чи  син  дізнаються,  як  можуть  вас  премогти, починають  формувати  модель  поведінки, яку  можуть  використовувати  все  життя.

        Вчіть  дитину  дотримувати  слова  й  заслуговувати  довіру.

       Перші  життєві  уроки  дитина  отримує  у  сім’ї. Її  перші  вчителі – батько і мати.  Згодом  до  них  приєднуються  вчителі, друзі, оточення.  І  між  всіма  ними  йде  спілкування,  порозуміння.  Саме  останнє, ПОРОЗУМІННЯ, можливе за  умови,  якщо  будуть  виконуватися  попередні  поради,  настанови.

Бажаю  вам  знайти  порозуміння  з  тими,  хто  вас  оточує: дітьми,  друзями,  рідними.  Вчіться  дивитись  і  бачити,  слухати  і  чути  не  тільки  себе  і  своє  «Я».   Пам’ятайте,  що  ви,  батьки – найбільш  значимі  для  дитини  люди.  Обережно  і  уважно  ставтесь  до  своїх  словесних  звернень  до  дитини,  умійте  її  підбадьорити,  уміло  захистити,  розрадити,  підтримати,  допомогти.  І  все  це  сторицею  повернеться  до  вас ,  коли  подорослішають  ваші  діти.