Розвиток ключових компетентностей та компетенцій учнів початкових класів

Компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є компетентності учнів (ключова, загально- предметна і предметна). Результатом освітнього процесу у початковій школі, згідно зі стандартом, є досягнення сформованих ключових і предметних компетентностей.

Формування ключових компетентностей і набуття учнями певного діяльнісного досвіду, передбаченого новим Державним стандартом в різних освітніх галузях, вимагає від учителя творчого підходу до проблеми практичного засвоєння учнями набутих знань та їх застосування у повсякденному житті, у практичній діяльності дитини, розвитку ключових компетенцій учнів.

Предметні (цільові) компетентності закладено у змісті Навчальних програм. Вони охоплюють різні знання про:

• • навколишній світ (факти, уявлення, описи, поняття, явища, події, закономірності;
• • способи пізнавальної і практичної діяльності (правила, вказівки, алгоритми дій, плани);
• • людину, природу, суспільство;
• • способи навчальної діяльності (уміння і навички);
• • досвід творчої діяльності;
• • цінності.

Компетентність – це повна сума знань у особи, які дозволяють їй судити про що-небудь, висловлювати переконливу, авторитетну думку. Таке пояснення цього поняття містить Великий тлумачний словник сучасної української мови. Визначення поняття «компетентність» не є однозначним, різні автори по-різному підходять до його тлумачення.

Аналізуючи ці твердження, зупинимось на тому, що компетентності є своєрідними комплексами знань, умінь і ставлень, що набуваються в навчанні. А тому, згідно з Державним стандартом початкової загальної освіти, молодші школярі повинні оволодіти ключовими компетентностями.

Отже, компетентність – набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці у діяльності.

Компетенція – суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок ставлень у певній сфері діяльності людини. Українські вченні О.Я. Савченко, О.В.Овчарук, О.І.Локшина, Н.М.Бібік, О.І.Пометун та інші на основі вивчення авторського досвіду і потреб розвитку української школи визначили таку сукупність ключових компетентностей учнів початкових класів

1. вміння вчитися;

2. загальнокультурна;

3. громадянська;

4. здоров’язбережувальна;

5. компететності з ІКТ;

6. соціальна ( або соціально-трудова)

Загальнокультурна компетентність – здатність діяти в навколишньому середовищі відповідно до моделей і стереотипів поведінки, яка у традиційній мові позначається словом "культура ":

• • культура поведінки;
• • культура побуту культура праці;
• • організаційна культура тощо.

Складники загальнокультурної компетентності духовно – моральні основи життя людини. Особливості національної і загальнолюдської культури в побутовій і культурно – дозвіллєвій сфері культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ, роль науки та релігії в житті, засвоєння наукової картини світу. Учень повинен вміти:

• • продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді,
• • використовувати різні ролі й функції в колективі,
• • проявляти ініціативу,
• • підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими,
• • конструктивно підходити розв’язання конфліктів,
• • брати на себе відповідальність за наслідки вчинків.

Оволодіння громадянською компетентністю передбачає усвідомлення учнями своєї належності до різних елементів природного, етносоціального й соціально-культурного середовищ, знання своїх прав і обов’язків, здатність екологічно мислити, бережливе ставлення до природи, до людей, до самого себе.

Здоров’язбережувальна компетентність – це здатність використовувати набуті знання, уміння та навички в конкретних життєвих умовах та обставинах на користь збереження, зміцнення і формування здоров’я. Складники здоров’язбережувальної компетентності:

• • уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку,
• • усвідомлення здоров’я як вищої життєвої цінності,
• • взаємозв’язок організму людини з природнім і соціальним оточенням,
• • удосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров’я,
• • дбайливе ставлення до свого здоров’я: здорове харчування, розпорядок дня, гігієнічний догляд за тілом, загартовування.

Оволодіння інформаційно-комунікативними компетентностями передбачає здатність (можливість) розв’язувати завдання (задачі), які виникають в освітньому і життєвому контексті:

• • адекватним застосуванням найбільш поширених ІКТ,
• • уміння працювати з інформацією.

Складниками компететності з ІКТ є :

• • здатність учня орієнтуватися в інформаційному просторі,
• • володіти і оперувати інформацією,
• • вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел, користуватися різноманітною довідковою літературою.

Соціально-трудова компетентність - це здатність здійснювати постановку і розв'язувати визначені типи задач соціальної, організаційної взаємодії. Складниками соціальної компетентності є: вміння проектувати стратегії свого життя з урахуванням інтересів та потреб різних соціальних груп, індивідумів, відповідно до соціальних норм та правил, наявних в українському суспільстві. Серед пріоритетних функцій початкової школи визнано загальнонавчальні та розвивальні, а одним із найважливіших її завдань – формування у молодших школярів розгорнутої навчальної діяльності ( тобто уміння вчитися). Дана компетентність формується в усіх освітніх галузях, передбачених Державним стандартом.

Сьогодні ми розглядаємо і аналізуємо шляхи формування компетентності «Уміння вчитися» в учнів початкових класів. Наявність цього вміння запобігає перевантаженню, сприяє пізнавальній активності, ініціативі, раціональному використанню часу й навчальних засобів. Все це дає змогу людині, яка звикла самостійно вчитися, не губитися в новій пізнавальній ситуації, не зупинятися, якщо немає готових рішень, не чекати підказки, а самій шукати джерело інформації, шляхи розв’язання, бо саме вміння вчитися змінює стиль мислення і життя особистості. Отже, компетентність «уміння вчитися», - це загальнонавчальна здатність учнів самостійно й ініціативно просуватися у навчанні і розвитку,створювати необхідні для власного розвитку ситуації та адекватно їх реалізувати. Уміння вчитися добре розвивається за умови цілеспрямованого формування його кожного складника. А складниками компетентності «уміння вчитися» є:

• вміння організовувати та контролювати свою навчальну діяльність. Перцептивні уміння: вміння уважно слухати, вміння уважно читати, вміння відтворювати матеріал. уміння планувати роботу на день, тиждень;

• уміння організувати себе на виконання завдання - вміння виконувати розумові операції й практичні дії; • навчально-інтелектуальні вміння: вміння аналізувати, систематизувати, виділяти головне, проводити аналогії, знаходити асоціації і користуватися ними, формулювати проблеми, розвивати дослідницькі уміння, вибирати методи – уміння володіти вміннями й навичками самоконтролю та самооцінки;

• здійснювати самоконтроль та самоаналіз власної діяльності, співставляти результати з еталоном, зразком; • уміння вести пізнавальну діяльність у групі, команді, співробітничати та розподіляти ролі під час виконання завдань; • (уміння пояснювати, надати допомогу, прийняти допомогу);

• прагнення здобувати нові знання. Пошуково-інформаційні вміння: навички спілкування зі словниками, енциклопедіями, робота з заголовками, пошуковими системами, вміння користуватися інформаційними засобами. Самостійність у роботі «уміння вчитись» програмує індивідуальний досвід самостійного учіння. Дитина, яка вміє самостійно вчитися, в майбутньому зможе самостійно та творчо працювати, жити.

Формувати цю ключову компетентність на уроках можна через: проведення рольових ігор, інтегрованих уроків, проектної діяльності, роботи з різними джерелами інформації.

В И С Н О В К И

Сьогодні соціуму необхідні учні і випускники, готові змінюватися і пристосовуватися до нових потреб життя, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатися упродовж життя. А це значною мірою залежить не тільки від отриманих знань, умінь і навичок, а й від деяких додаткових якостей, для позначення яких і використовуються поняття компетенція і компетентність, що найповніше відповідають сучасному розумінню мети освіти.

Уміння вчитись виробляється в практичній навчальній діяльності учнів, уміло керованої учителем. Умілість ця визначається тим, які завдання ставить вчитель перед учнями, як допомагає їм знаходити раціональні засоби їх виконання, яке місце залишається для доступної учням активності й самостійності, як узгоджуються методи керування роботою дітей вчителем і батьками.

Саме цим обумовлюється актуальність представленого досвіду, яким поділяться з присутніми вчителі початкових класів шкіл району. Разом з тим вони люб’язно погодилися надати свої творчі доробки і надбання на виставку, яку пропонуємо оглянути після конференції.