Назарова Ксенія Іванівна
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
 
Понеділок, 21.05.2018, 07:59
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 191
Новини ЧОІППО
Категорії розділу
Мої статті [28]
Статистика
Форма входу
Головна » Статті » Мої статті

ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ. ГОТОВНІСТЬ ДО ПЕРЕХОДУ НА НОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ ПОЧАТКОВОЇ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

 

 Головний екзаменатор наших учнів – життя. Наскільки вони будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, вмітимуть аналізувати і контролювати власну діяльність, залежить насамперед від школи.

 Традиційно мета шкільної освіти визначалась набором знань, умінь і навичок, якими має оволодіти учень. Сьогодні такий підхід виявився недостатнім. Науковці впевнено говорять про кризу «зунівської»моделі освіти, називаючи серед її причин те, що в сучасних умовах «старіння» інформації відбувається значно швидше, ніж завершується цикл навчання у школі. З огляду на це традиційна схема «передачі»від учителя до учня «необхідного запасу знань» виглядає до певної міри застарілою.

 Наступна причина кризи знаннєвої парадигми виявляється у тому, що сьогодні немає необхідності перевантажувати пам'ять дитини знаннями «про всяк випадок», бо існують величезні бази інформації, і потрібно просто навчити дітей правильно ними користуватися.

 Сьогодні соціуму необхідні учні і випускники, готові змінюватися і пристосовуватися до нових потреб життя, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатися упродовж життя. А це значною мірою залежить не від отриманих знань, умінь і навичок, а від деяких додаткових якостей, для позначення яких і використовуються поняття компетенція і компетентність, що найповніше відповідають сучасному розумінню мети освіти.

 Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20 квітня 2011р. №462 ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів.

 У процесі розроблення нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти ретельно вивчено зарубіжний досвід та враховано кращі традиції вітчизняної освіти. Позитивними змінами нової редакції зазначеного документу є:

  Забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової освіти;

  Особистісно-орієнтований підхід в навчально-виховному процесі початкової школи;

  Формування ключових компетенцій;

  Розроблення єдиного змісту стандарту для усіх мов навчання;

  Використання здоров’язбережувальних технологій;

  Екологічне спрямування освіти;

  Передбачено вивчення іноземної мови з 1 класу;

  Посилено природничу складову стандарту (передбачено 2 години на вивчення предмету «Природознавства»);

  Впровадження інформаційно -комунікаційних технологій;

  В галузі «Технології» виокремлено змістову лінію ІКТ ( передбачено 2 год у 2-4 кл).

 З урахуванням потреб розвитку української школи у вітчизняній педагогіці виокремлюються три види компетентностей, які характеризують результати навчання на засадах компетентнісного підходу: ключові, міжпредметні, предметні.

 Міжпредметні компетентності формуються у взаємозв’язку змісту і методик викладання предметів однієї чи різних освітніх галузей.

 Предметні компетентності забезпечуються засобами одного предмета, їх зміст і структура чітко відповідають певним елементам навчального змісту. Предметні компетентності молодших школярів визначаються на основі вимог до навчальних досягнень учнів, які сформульовано у програмах з кожного предмета.

 У Державному стандарті зазначено, що основним завданням початкового навчання є оволодіння учнями ключовими компетентностями.

 До ключових компетентностей відносяться:

- уміння вчитися;

- соціальна;

- загальнокультурна;

- інформаційно-комунікативна;

- здоров’язбережувальна;

- громадянська.

 Ключові компетентності є наскрізними інтегрованими утвореннями, які формуються засобами всіх предметів, у взаємозв’язку урочної й позаурочної роботи, у взаємодії з соціумом.

 У чинних навчальних програмах на засадах компетентнісного підходу переструктуровано зміст предметів, розроблено результативну складову змісту.

 Для кожної теми програми визначено обов’язкові результати навчання: вимоги до знань, умінь учнів, що виражаються у різних видах навчальної діяльності (Учень називає, наводить приклад, характеризує, аргументує, визначає, розпізнає, відтворює, аналізує, порівнює, робить висновки).

 І в новій редакції Державного стандарту початкової загальної освіти також знайшли своє відображення ті зміни, які відбулися за останнє десятиліття:

 • Посилено практичну складову;

 • Чіткіше окреслено вимоги до результатів навчання завдяки їх структуруванню на предметні компетентності;

 • Внесено вимоги до формування ключових компетентностей;

 • Передбачено можливості контролю навчальних досягнень за певними критеріями.

 Сьогодні до школи приходять діти , які живуть в інформаційному суспільстві, у цифровому середовищі, і щоб скористатися його перевагами, я переосмислила самоцінність знань і самодостатність себе як джерела інформації.

 Переді мною, як і перед школою, постало важливе завдання: підготувати дітей до дорослого життя так, щоб вони не втратили моральних орієнтирів, знайшли сенс життя, змогли найефективніше та найповніше реалізувати свої здібності і переконання.

 Важливим чинником успішного формування предметних і ключових компетентностей молодших школярів є добір учителем найбільш ефективних засобів, методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності.

 Компетентнісний підхід у навчанні вимагає, щоб сучасні навчальні засоби виконували не тільки інформаційну, а й мотиваційну та розвивальну функції.

 Особливої уваги потребує мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися. Ми знаємо , що неможливо досягти навчальної самостійності учня без формування стійких позитивних мотивів учіння. Як відомо, мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Внутрішня мотивація виникає поступово, у багатьох учнів вона нестійка і залежить від ситуації (цікаві завдання, змагальність, підтримка вчителя та ін.) О.Я.Савченко вказує, що особливо важливим є стиль навчального спілкування з дітьми. Тому постійно вивчаю роботи Шалви Олександровича Амонашвілі. Пам’ятаючи слова цього великого педагога «В усмішці сила і мудрість вчителя», - кожний ранок починаю з усмішки. Це чудовий початок дня, запорука гарного настрою. На ранкових зустрічах діти дарують один одному усмішки, створюють позитивний настрій, спілкуються, радіють успіхам своїх однокласників: хвалять один одного , висловлюють компліменти , дарують пісні, вірші. На цих зустрічах вітаємо іменинників, переможців дня.

 Для формування оцінки рівня сформованості ключових компетентностей використовую інтерактивні технології, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуації вибору, вільному обміні думками тощо. Саме інтерактивні методи ( «мікрофон», «позначка», «кубування», «сенкан», «незакінчене речення», «асоціативний кущ» та ін. )дають змогу під час проведення уроків в початковій школі створити таке навчальне середовище, в якому формується соціальна компетентність, розвивається світогляд, зв’язне мовлення, характер дитини. Навчально-виховний процес організовується так, що учні мають змогу вчитися співпрацювати в парах, групах, формувати свої власні ідеї та думки, навчаються критично мислити , сперечатися на задану тему.

 Я бачу себе тільки у співпраці з учнями: я і вони – ділові партнери, я – координатор цього процесу. Моя сьогоднішня праця – створити в класі атмосферу інтелектуального пошуку, творчості, учити дітей розуміти і вирішувати проблеми ; надати дітям можливість щоденно відчувати радість від пізнання і творчої діяльності.

 Я не знаю, як складеться доля моїх школярів, що чекає їх у майбутньому, але хочу, щоб роки в початковій школі були щасливим спогадом та впевненим стартом в житті. Виховати відповідальність, працьовитість, повагу до інших, не ламаючи при цьому індивідуальності, можна тільки поважаючи й цінуючи кожну дитину. Тому я використовую таку форму роботи як «Головна дитина». Суть її полягає в тому, що з допомогою лічилки ми вибираємо когось одного з класу. На чотири дні він стає головним учнем класу, міста, головний у світі. Решта дітей говорять «головній дитині» тільки добрі, приємні слова, підтримують її. Дитина має відчути, що вона неповторна, унікальна, відчути, що її цінують, люблять, відчути повагу і увагу інших людей. У кожної дитини є позитивні якості, навіть у розбишак. За них можна похвалити. «Головна дитина» може робити те, що не дозволяється іншим, їй нічого не забороняють: пересісти за будь-яку парту, стати в шерензі де захоче, роздавати зошити, вести урок, навіть не виконувати домашнє завдання. Їй не роблять зауважень. Для неї виготовляємо газету, куди вписуємо віршик, присвячений саме їй, діти дарують малюнки, наклеюють стікери та інше. По закінченні своїх головних днів дитина забирає газету додому.

 

 Ця форма роботи допомагає долучити до життя класу батьків. Вони вдома теж продовжують цю акцію:виконують бажання дітей, готують улюблену страву, а головне – говорять, як вони її люблять і цінують .

 Я теж підтримую дитину в школі, приділяю їй особливу увагу, прислухаюсь до її бажань. На каліграфічних хвилинках складаємо про неї речення, на математиці – задачі. Дитина почувається важливою і потрібною, її слухаються. А саме головне, коли її хвалять, то їй хочеться стати ще кращою, бути добрішою і зробити щось хороше. Ця робота вчить дітей поважати почуття і потреби інших, чути інших, виявляти увагу до того, що цікаво іншим. Це один із способів створення в класі атмосфери психологічного комфорту, сприятливого середовища для навчання і виховання учнів, вона підвищує самооцінку учнів, виховує повагу і толерантність до інших, самодисципліну.

 Велику увагу приділяю організації дитячого колективу, формуванню в учнів бажання і уміння здобувати знання, ставитися до навчання як до серйозної , відповідальної та наполегливої справи. Радість і захоплення викликає у дітей підготовка до різних подій: пошук цікавої інформації, гарних пісень, віршів. Ця робота допомагає в самореалізації кожній дитині. Особливо подобається моїм школярам готувати різні проекти. Ми готували проекти «Народні промисли», «Народний календар», «Сільська ластівка», книга-збірка власних творів. Запам’яталась робота над проектом «Птахи взимку», захист якого провели у вигляді «Шкільної служби новин».

 Щоб процес навчання був більш емоційним, результативним, обов’язково має бути зворотній зв'язок. Співпраця між учителем і учнями, залучення батьків до організації і проведення різних форм роботи – запорука успішної роботи. Багато позитивних емоцій викликала виховна година «Тато, мама, я – читацька сім?я» . Сімейні команди змагалися в читацькому кругозорі, кмітливості, умінні римувати , інсценувати та ін.

 Сьогодні я стою на позиціях:

 • Утвердження всіма засобами цінності і гідності дитячої особистості, врахування її потреб, можливостей і пізнавальних інтересів;

 • Відродження України неможливе без оновлення школи;

 • Ми повинні перейти до початкової школи, яка орієнтує на введення особистісно орієнтованої системи навчання з використанням інноваційних методів навчання;

 • Ми маємо будувати свою педагогічну діяльність на приорітетах гуманних ідей демократизації та гуманної педагогіки;

 • У сучасних умовах розвитку системи освіти необхідно впроваджувати ефективні інновації у традиційну класно-урочну систему, а також шукати нові форми організації поза її межами.

 

ЛІТЕРАТУРА

 1. Гаряча С. А. Педагогіка майбутнього. // Початкова освіта. – 2011. - № 9

 2. Державний стандарт початкової загальної освіти// Початкова освіта. – 2011. - № 18

 3. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Науково-методичний посібник / За наук. ред., І. Г. Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005.

 4. Новікова Т. Розвивальне навчання та формування ключових компетентностей учнів // Початкова освіта. – 2008. - №41.

 5. Можаєва О. М. Формування і розвиток основних компетентностей особистості в початковій школі // Початкова освіта. – 2009. - №32.

 6. Ібряшкіна Н. Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до шкільного навчання // Початкова освіта. – 2007. - №42.

 7. Пономарьова К.Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів української

Категорія: Мої статті | Додав: Oksana (25.10.2013) | Автор: Оксана E W
Переглядів: 4695 | Коментарі: 1 | Теги: ключові компетентності | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
Дякую за змістовні матеріали. Сподіваюся, що використаю під час семінару педагогічних працівників. З повагою Любов Іванівна

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Наш час
Ми у світі
Пошук
Педпреса
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2018Створити безкоштовний сайт на uCoz